Стаття Ю.Колесникова

Внутрішні органи можуть не тільки прямо вербувати громадських активістів, а й схиляти їх до співпраці шантажем, тортурами та іншими методами в стилі КДБ.

Правила протистояння від Юрія Колесникова передає видання ІНФОРМАТОР з посиланням на спільноту С14.

Ви не можете виключати спроби вербування, і гарантувати навіть собі, що не підпишете згоду на співробітництво. У 1996-му році в УНА-УНСО був випадок, коли хлопця примусили до співпраці, підвівши його дівчину до чоловічої камери в ІТТ. Менти пообіцяли, що її там «забудуть» і він підписав. Відповідно у Вас має бути чіткий алгоритм дій, у разі такого випадку.

Уявіть собі, що після якоїсь акції прямої дії Ви попалися… І не просто попалися, а проти Вас є залізні докази. Наприклад, якщо Ви по необережності були без балаклави і ваші дії зафіксувала оперативна зйомка, або гірше – Вас здали. Отже, Ви у відділку і співробітник міліції наполегливо намагається схилити Вас до співпраці. Вам пропонують підписати папірець, в якому Ви погоджуєтесь стукати на Ваших побратимів.

З цього моменту у Вас є три варіанти:

Перший — відмовитись і сісти. Варіант благородний і героїчний. На цьому Ваш активізм закінчиться, а ломка від системи — ні. Якщо поталанить – Вас просто засудять. Якщо вирішили діяти сталося саме так – відмовляйтеся різко та рішуче, бо є і гірша перспектива. В тюрмах є особливий контингент засуджених – т.зв. «розробники». Їхнє завдання — примусити людину дати свідчення на себе, на когось, або – погодитись на співпрацю. У випадку непевної, лякливої відмови від співпраці — вас можуть кинути до т.зв. «пресхати».

Другий варіант — підписати і “стучати”. Варіант підлий. Саме цей варіант обрав вищезгаданий Едуард Ігольніков. Про те, що ви стали стукачем, можливо, ніхто й не дізнається. Але якщо дізнаються — буде дуже соромно і навіть боляче.

Третій варіант — підписати, але не здавати побратимів. Якщо виходу немає, це оптимальний варіант. Пам’ятайте, «стукач» не той, хто підписав, а той — хто здав і посадив товариша. Якщо ви розумієте, що в разі відмови від підписання згоди вас посадять далеко і надовго — підписуйте. Але після цього обережно повідомте своїх товаришів. А краще тільки ту людину в русі, якій ви можете довіряти. Разом ви будете вирішувати, яку інформацію (або дезінформацію) ви будете зливати куратору, так, щоб це нікому не нашкодило і не призвело до посадки. Пам’ятайте, з цієї миті ви будете постійно частиною міліцейських ОРС. На вас будуть розраховувати у якості:

а) свідка у сфабрикованих кримінальних справах;
б) провокатора, що підкидає речові докази на квартири побратимів;
в) джерела інформації у протестному середовищі.

Тому ще раз повторюю — якщо, не приведи Боже, ви підписали згоду на співпрацю, а для себе вирішили нікого не здавати, — повідомити про це побратимів ОБОВ’ЯЗКОВО! Тому що коли на вашому місці, у відділку, опиниться ваш товариш і схиляти до співпраці будуть вже його — то йому МОЖУТЬ показати папірець із вашим підписом. Переконання, що стукач не тільки він, іноді діє.

Далі ви зливаєте ментам інформацію, узгоджену з вашими побратимами, — це можуть бути дані про якісь мирні акції. З цього часу будь-що уникайте акцій з бійками!
Також можна здавати факти, які менти і так вже знають. Тобто формально ви співпрацюєте, але жодної реальної користі від вашої інформації менти не отримують.

Паралельно ви починаєте дуже поступово відходити від “двіжухи”. Починаєте рідше відвідувати акції, а куратору кажете, що були зайняті навчанням, хворіли або їздили на відпочинок. Особливо це стосується акцій прямої дії — оскільки вас там не було, то ви не знаєте і не можете доповісти куратору, хто там був і що робив. Через деякий час ви назовсім покидаєте “двіж”, а “мусорам” пояснюєте причину — сім’я, діти, робота і так далі.

Ще одна важлива деталь — в який момент ви можете зовсім вийти з “двіжа”. Є таке поняття, як строк давності кримінальної справи. Залежно від статті, він може бути від двох до п’ятнадцяти років. Тобто, якщо ви вчинили якесь незначне правопорушення і на вас відкрили справу, але за два роки так і не засудили, то через два роки ви автоматично звільняєтесь від відповідальності і справа закривається. Це означає, що «співпрацювати» з ментами вам потрібно буде до того часу, поки не спливе строк давності вашої справи.

Якщо ж ви вийдете з гри раніше і станете більше непотрібними для міліції, вас засудять і посадять. І не плекайте ілюзій: ніяких теплих відчуттів чи вдячності менти до вас не відчувають. Допоки ви — джерело інформації, ви на свободі. Щойно ви стаєте непотрібні — ви сідаєте, а хтось отримує чергову зірочку на погони за блискуче розкриття вашої справи і знешкодження небезпечного злочинця, тобто вас.

Є ще один спосіб – розірвати зв’язок і виїхати за кордон, або у місце де розшукувати Вас буде складно. Так за часів СРСР в в Сванетії (Грузія) відкрито(!) проживали навіть ті, кого в СРСР розшукували за організацію “антисовєцьких” рухів! КДБ не робило спроб когось там затримувати, бо сванети за образу гостя просто вбивають! Непогана традиція, між іншим…

Не готові жити в горах? – протягом року вивчіть іноземну і виїжджайте до ЄС. Не вірте тим, хто скаже, що це неможливо. Є люди, які за рік вивчали японську, а за три – китайську. Причому на рівні, що дозволяв їм поступати до факультету східної філології, або – легко знаходити роботу за кордоном. Не існує безвихідних ситуацій, у безвихіддя себе заганяє тільки сама людина.

q2BH4C4k5pQ

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Solve : *
28 − 4 =


shares
Scroll Up