Перед загрозою внутрішніх і зовнішніх викликів держава зможе встояти і зберегти незалежність лише спираючись в першу чергу на націоналізм української нації і на патріотизм усього українського народу. Невиконання гуманітарного паритету до українців будь-де розглядається нами як безумовна гуманітарна агресія щодо українства.

Націоналізм і національне питання в сучасній Україні. Це питання є непростим і за часи незалежності до нього ніхто серйозно так і не поставився, а також не було серйозної дискусії, щодо цього.

Мабуть хтось вважає, що такого питання як національне не існує, або не повинне існувати чи можна якось обійтись без тлумачення і обговорення. На це я скажу, що з цього питання починається народ і будь яка держава, і цим питанням все закінчується.

Перед загрозою внутрішніх і зовнішніх викликів держава зможе встояти і зберегти незалежність лише спираючись в першу чергу на націоналізм української нації і на патріотизм усього українського народу.

Іншого не може бути. Як приклад наведу таке.

Коли постало питання життя і смерті Радянського Союзу напередодні війни з Німеччиною, то кровожер, комуніст і диктатор Сталін, відкинувши в сторону запліснявілий інтернаціоналізм, чомусь згадав і звернувся саме до національних почуттів росіян і українців, затвердивши ордени Суворова, Кутузова, Олександра Невського і Богдана Хмельницького. Створив низку суто націоналістичних кінофільмів: Коліївщина – (1933 р.) «Петро Перший» (1937р.), «Олександр Невський» (1938р.), «Мінін і Пожарський» (1939р.), «Суворов» (1940р.), Богдан Хмельницький(1941р.) які один за одним виходили на екрани держави.

Почуття національної гідності, поваги і любові до національного пантеону героїв є первісними і підсвідомими почуттями, неповагу до яких будь яка нація в світі не пробачає.

Тому, нагадаю третій пункт преамбули Української конституції – «спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення» і далі за текстом.

Отже, державотворчою нацією в Україні є українська. І українська нація є відповідальною за хід своєї історії. Також українська нація несе національну відповідальність за співіснування різних націй на теренах її держави. І іншого не може бути.

Український націоналізм не сприймає і ніколи не сприйме гасла про створення мультикультурної політичної нації в Україні як такого, що не відповідає інтересам української нації, не може спиратись на історичні факти, не відповідає етнічній структурі держави і є загрозою українській автентичності.

А спроби зменшити частку корінного етносу українців щодо інших етносів в Україні будуть розглядатись як гуманітарна агресія і матимуть найжорсткішу відповідь з боку українців і їх держави.

І це головне тому, що створення нашої сучасної держави, яке відбувалось протягом усієї багатотисячної історії, було рухом саме української нації і її героїчної долі. І боротьба за незалежність супроти сусідніх держав-загарбників українських етнічних територій велась саме українською нацією.

Відомо, що для України її етнічні кордони є ширшими за політичні, а саме:

Польща – Північна Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина

Словаччина – Південна Лемківщина, Пряшівщина

Росія – Стародубщина в південно-західній частині Брянської області, північна частина Слобідської України, яка включала південну частину нинішньої Білгородської, Воронезької, північну частину Ростовської (Острогожський полк) областей, Ставропольський і Краснодарський (Кубань) краї

Білорусь – Берестейщина, Гомельщина, частина Гродненської області

Румунія – Мармарощина, Південна Буковина

Молдавія – Придністров’я

Тобто за межами сучасної України знаходяться етнічні території українців, які за площею дорівнюють нинішній.

Це історичні втрати наших етнічних територій.

Території ,на яких до сих пір живуть українці, до яких проводилась, а подекуди і зараз проводиться політика переселення, насильницької асиміляції, культурної дискримінації.

І це не зазіхання на існуючий стан речей, це не заява чи спроба штучним чином змінити сучасні кордони – це констатація ІСТОРИЧНОГО ФАКТУ існування етнічних територій українців за межами сучасної української держави.

Так зараз є.

Виходячи з цього ми як українська нація повинні ясно і недвозначно заявити всім, що будь-які зазіхання на сучасну українську державу, українську землю, український народ, українські національні почуття, українську мову, пантеон українських героїв буде мати для тих, хто це спробує здійснити, непередбачувані наслідки.

Ті, що мають це на меті, повсякчас повинні пам’ятати про реакцію українського народу за часів Хмельниччини і Коліївщини, Петлюрівщини та Бандерівщини.

Прояви не любові і не патріотизму до України розглядається нами як зрада українській нації і українського народу.

Ми повинні завжди пам’ятати, що в 1991 році не тільки ми українська нація висловилась за незалежність нашої держави. Незалежність підтримали всі етноси, які проживають в Україні – росіяни і євреї, грузини і білоруси, кримські татари, поляки та інші.

Нашу незалежність підтримало 92 відсотка всього населення України!

ЦЕ НАШ ПЕРШИЙ СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР НОВОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ.

Джерело http://ar25.org/

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Solve : *
1 + 6 =


shares
Scroll Up