Формування, творення нової української нації у контексті становлення громадянського суспільства в Україні передбачає вироблення адекватної викликам сучасності як економічного успіху, так і національної ідеології. Постає питання: що є первинним (головнішим) у розвитку нашої держави – економічний успіх чи національна ідея?

На мій погляд, наразі перед Україною об’єктивно постає проблема національної самоідентифікації, яка потребує визначення принципу не економічного успіху, який є вторинним, а життєдіяльності нації, стратегічної мети історичного поступу, шляхів і засобів досягнення поставлених цілей, основних соціальних і політичних сил, спроможних виступити носієм національного прогресу, тобто впровадження національної ідеї.

Ідеологія відіграє значну роль у формуванні і функціонуванні базових цінностей громадянського суспільства. Так, А. І. Луцький роль правової ідеології в розбудові соціальної, правової держави та громадянського суспільства в Україні характеризує такими ознаками: скеровуванням нашої країни до соціально-правового державоустрою, який має наступні функції: соціальний захист, забезпечення доступної охорони здоров’я та освіти, соціальне забезпечення, забезпечення зайнятості, надання соціальних послуг, згладжування соціальної нерівності, проведення державної соціальної політики; визначенням моделі державоустрою – «державоцентричної» (законодавче забезпечення інтересів держави) або «людиноцентричної» (правове забезпечення інтересів людини). Наша країна коливається між цими моделями, що підкреслює важливість ідеологічного спрямування на людиноцентризм; поширенням ліберальних (неоліберальних) взаємовідносин держави та суспільства; формуванням українців як ліберального типу громадян, на противагу радянському типу .

Для сучасного громадянського суспільства єдиною прийнятною ідеологією, яка забезпечує стабільність держави й гідний рівень матеріального та духовного життя людей, є демократична система цінностей, яка ґрунтується на політичному плюралізмі, вільній ринковій економіці й рівності громадян перед законом. Прийнята у Західному суспільстві система цінностей підтримується й розвиненою інфраструктурою правової та політичної соціалізації, як засобом відтворення демократичної культури. Ця система у головних її рисах декларативно приймається й Україною, її владою та більшістю населення держави.

Проте не будь-яка правова ідеологія здатна створити сприятливі умови для розвитку і функціонування громадянського суспільства. Від вибору правової ідеології залежить те, яка саме модель взаємодії громадянського суспільства та держави реалізується в кожному конкретному випадку. Це може бути модель «раціонального способу співіснування людей і держави, заснованому на розумі, свободі, праві і демократії» , чи модель єдності демократичної держави і громадянського суспільства, при якій жодна з частин ніколи не поглинає іншу , чи це модель абсолютного протистояння держави і громадянського суспільства, в якій нормою є правова дикість, деградація права й закону до звичайних засобів насилля над громадянином .

Отже, громадянське суспільство України не може успішно функціонувати і розвиватися без відповідної його цілям, соціально-економічним і соціально-політичним умовам, культурним традиціям ідеології. У протилежному випадку її роль буде виконуватися випадковими, запозиченими духовними утвореннями, які відображають чужий досвід. Ідеологія є одним із «обручів», який зміцнює та надійно скріплює громадянське суспільство України, забезпечує політичну та соціальну стабільність нашої держави.

Динамічно розвивається те суспільство, що має ідеологічний стрижень, зрозумілий кожному його громадянинові. Ще М. Вебер визначав ідеологічне конструювання як механізм «легітимності»: суспільство утримується як єдине ціле не просто через практичну необхідність і спільність інтересів; його поєднує ідея, що виправдує встановлений соціальний порядок . Як зазначає М. А. Козловець, розглядаючи проблему ідеології у процесі становлення громадянського суспільства в Україні, «…Нам необхідно вибудувати свою ідеологічну систему, яка б надавала змісту тим змінам, що відбуваються в суспільстві, пояснювала і схвалювала їх, розкриваючи взаємозв’язок з національними і загальнолюдськими цінностями. За допомогою нової ідеології існуюча багатолика етнокультурна і політична спільність повинна усвідомити себе як український народ, своє місце і роль в історії людства. Таке важливе завдання може виконати не просто ідеологія класу, верстви, а інтегративна ідеологія, котра стала б кодексом згоди «незгодних» в окремостях етносів, соціальних груп, еліт, особистостей і яка виконувала б роль загальнонаціональної ідеології. Така інтегративна ідеологія буде діючою, якщо об’єднає ідеологічний плюралізм і загальну національно-цивілізаційну ідею» .

Економічна несформованість української нації тільки підсилює історично складені в Україні культурно-мовні і регіональні відмінності, що породжує в суспільстві кілька ліній протистояння: лінія культурно-мовного протистояння (між російськомовними й україномовними); міжрегіональне протистояння (поляризація між Сходом і Заходом України, ріст сепаратизму); міжконфесійне протистояння (конфронтація між УПЦ МП і УГКЦ, УПЦ МП і УАПЦ, УПЦ МП і Київським патріархатом) .

Національний інтерес повинен відображати фундаментальні цінності та прагнення Українського народу. Він зумовлюється конкретною ситуацією, що складається в державі та за її межами. Це означає, що національно-державні інтереси України є об’єктивним чинником, зумовленим усією сукупністю її життєвих потреб. їх зміст визначає, якою має бути ідеологічна політика держави, щоб її цілісність та добробут громадян були надійно забезпечені та захищені. Це зумовлює стратегічний характер національних інтересів, який полягає в тому, що вини є фундаментальними пріоритетами будівництва і розвитку державності, мають своє ідеологічне забезпечення.

Таким чином, завдання вироблення консолідуючих і мотивуючих ідеологічних засад є надзвичайно актуальними для становлення громадянського суспільства в Україні, які перевершують подальше можливе економічне піднесення з причини, що економічний успіх завжди буде вторинний щодо ідеології держави. Тому Україні потрібно вибудувати суто свою ідеологічну систему, яка б надавала змісту змінам, що відбуваються в суспільстві, пояснювала і схвалювала їх, розкриваючи зв’язки з національними і загальнолюдськими цінностями.

При процесі нормативного формування національної ідеї у контексті становлення громадянського суспільства в Україні слід зазначити, що у Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 року № 2411-VІ  взагалі не згадуються принципи формування правової ідеології в Україні, що, на наш погляд, суперечить ст. 15 Конституції України  щодо суспільного життя в Україні на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності та п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України щодо того, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина визначаються виключно законами України.

Автор: Осипенко Андрій

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Solve : *
19 − 6 =


shares
Scroll Up