%d1%84%d0%b0%d0%b9%d0%bb-14

Сьогодні ми вирішили взяти коментарі у керівника та засновника МГО “Моноліт 1044” Микули Руслана. Оскільки буквально пару днів тому вся країна згадувала про початок боротьби за європейські права та проти політики Януковича, ми вирішили показати наше ставленення до тих подій.

Коли почалася Революція і що її могло спонукати?
Революція Гідності почалася 1 грудня 2013 року безпосередньо з першого силового опору та захоплення центру столиці. Все, що було до цього на революцію, м’ягко кажучи, не тягне. До 1 грудня був Євромайдан – протести студентів за європейський вибір. І якщо проаналізувати політичну ситуацію в Україні за 2013 рік, то масштаб протестів дивувати не повинен. Країну лихоманило. Була Врадіївка, “Україно, вставай”, в 2010 Податковий майдан, масові протести проти так званої регіональної російської мови та Чорноморського флоту.
Україна нагадувала ядерний реактор, який от-от вибухне. Для вибуху потрібен був перегрів, і він трапився в ніч розгону студентів з Майдану. Після цього процес вже був безповоротній.

Що було основною причиною виходу людей на Майдан і чому він називався «Євромайданом»?
За роки правління Януковича Україна зробила декілька кроків на зустріч до Росії, тим паче не секретом було, що Янукович вважався проросійським. Коли на горизонті з’явилася надія на асоціацію з ЄС, на зближення з такою далекою, але розвиненою Європою, українці обома руками схопилися за неї. Янукович, як типовий бандит, вирішив відразу не відмовлятися, а набити ціну перед президентом Росії. Як ми знаємо, потім він отримав фінансову допомогу. Європейський Майдан – Євромайдан, тут нічого тяжкого в розумінні. Все геніальне – просте.

Хто першим закликав українців виходити на Майдан?
Першими, як це б не звучало, вийшли користувачі Facebook. А вже після них українське студенство, яке зіграло ключову роль, як на початках, так і на завершенні.

Які вимоги були у протестувальників?
Головна вимога Євромайдану – це підписання асоціації з ЄС. Головна вимога Революції Гідності – відставка та відповідальність за свої дії від Януковича та його команди. Це і є ключовою відмінністю. До 1 грудня наївна частина населення вірила в демократію та демократичне єство нашого Підарешта. Зрозумівши, що із шахраєм домовлятися безперспективно, українці почали захоплювати приміщення, протистояти міліції. Народ проявив найвищу форму самоорганізації, звичайно були певні партійно організовані групи, але в більшості люди йшли не за наказом, а через почуття відповідальності за своє майбутнє.

Що стало причиною виходу студентів на протест 28 листопада та чому на наступний день опозиціонери радили розходитися?
28-29 у Вільнюсі відбувався саміт, на якому розглядалося болюче тоді для українців питання. Добре пам’ятаю, як 28го ми вийшли на студенський страйк. В тому ж НПУ Драгоманова адміністрація блокувала вхід. Було багато скандалів різних, знаю, що у одному з інших університетів навіть відрахували студентів-євромайданівців. Протест студентів був веселим і мирним, пам’ятаю, як у мене та друзів просили зняти маски та реакцію деяких організаторів, коли хтось починав кричати відому фразу про “Спасибо жителям Донбасса…”. Ще 28го в центрі столиці ми грали у футбол, пили чай з одногрупниками, як-ніяк морози вже були.
Слід врахувати, що серед організаторів були просто хворі на голову ліберали. Пам’ятаю своє розчарування, коли хтось зі сцени заявив, що гасло “Слава Нації” придумане нацистами і ледве не самим Гітлером. Я не розумів тоді, для чого були подібні випади і за один день апатія до Руслани і її “дівчаток” росла в геометричній прогресії.
Що відбулося в ніч на 30 листопада?
Увечері 29 листопада прийшла опозиційна трійка лідерів. Під час виступів Яценюк натякнув, що ви всі молодці, але треба розходитися і чекати чергових виборів, які Янукович знову сфальсифікує… Тоді я розчарований поїхав на останній електричці додому. Насправді тоді тільки все починалося, я більш ніж впевнений, що наказ про силовий розгін Євромайдану дав хтось з оточення президента, але не він сам. Бо це реальний абсурд. Люди вже майже розійшлися, більшість змирилася і тут відбувається щось, що відновлює статус кво. Славнозвісна Руслана, знаючи про попередження від одного із засновників Правого Сектора, про те, що міліція готує розгін, просто “злиняла” звідти і потім плакалася, що це її вина.

Якими цікавими моментами тобі хотілося б поділитися з іншими?
Я багато часу провів на Майдані, ночувати там чи жити я сенсу не бачив, адже додому мені не так вже й далеко і треба розуміти, що прогодувати одного стаціонарного майданівця обходиться в немалу копійку. А так для мене було три ключові події, в яких пощастило взяти участь. Спочатку – це перший силовий розгін Майдану 10 грудня. Тоді мене посеред ночі розбудив телефонний дзвінок і я за пару хвилин зібрався і поїхав на Майдан. Потім вже через місяць 10го січня я вирішив долучитися до “Козацької забави”. Це були такі акції, які організовували націоналісти, що перебували в КМДА. Як на той час, це було ноухау і хоч якось спонукало Майдан діяти. Під Києво-Святошинським судом Беркут зумів переломати наші ряди і дехто отримав ушкодження. Поруч зі мною були тоді хлопці з С14, Соколу, молодіжки ВО “Свобода”.
Остання подія, в яку потрапив – це було протистояння на Грушевського. Враховуючи події 10 січня та закони прийняті 16 січня, я розумів, що далі або всі переможуть, або всі сядуть. Тоді, разом з Правим Сектором, ми йшли на Грушевсього і були готові до будь-якого розвитку подій. Багато є цікавих епізодів, але про них якось іншим разом. До речі, саме тоді я був з двома побратимами, які зараз є в керівництві МГО “Моноліт”.

Тобто, “Моноліт” можна назвати дітищем Революції Гідності, я правильно розумію?
Саме так, керівні кадри гартувалися на Грушевського та на різних акціях на Київщині.

І на останок. Чи вважаєш, що сучасні Майдани 3, 3.1, тарифні протести культивують ті самі цінності, що і Революція Гідності?
При всій повазі, я не розумію більшості протестів та нових майданів. Пам’ятаю минулорічний протест пенсіонерів, коли ми з побратимом вирішили дізнатися, що відбувається, то стільки всього почули і побачили, що вуха в’януть. Зараз народні маси є інструментом для вирішення політичних питань.
А якщо врахувати, що екс-партія регіонів є співорганізатором тарифного майдану, то можна зробити висновок, що антимайдан майбутього буде називати себе майданом.

Підготувала Альона Яриш, секретар Проводу МГО “Моноліт 1044”

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Solve : *
24 × 1 =


shares
Scroll Up